Світ повен казок і в них не розібратись

Куди йти кого слухати де й кому поклонятись

Кожен бачить дорогу та не має шляху

І щастя ближче до того хто вже не вартий його

Гордість вище ніж розум, «Я» дорожче за «хтось»

Називати людьми їх? А по моєму це «щось»

Що не варте уваги, й не заслуговує слів

Яких я не промовлю,краще стримуй свій гнів

Хто ти подивися на себе і висновки

нехай залишаться в пам’яті твоїй назавжди (завжди пам’ятай)

Хто ти, не дивися на інших собою стань, не ступай по слідах своїх двічі

Пам’ятай (ти вартий цього)

Кожне влучне питання чомусь зводиться в жарт

Та тільки пройдений фініш робить логічним той старт

Де відсутні вимоги до учасників гри,

Бо ніхто вже не грає, хочеш лаври? Бери!